Головна » Статті » Новини ліцею

Адаптація учнів першого курсу до навчання в ліцеї

З учнями ліцею проведено психодіагностичну роботу за «Методикою дослідження соціально-психологічної адаптації».

    Метою даного опитування було виявлення ступеня адаптації учнів першого курсу до навчання в ліцеї та визначення учнів з низьким рівнем адаптації для проведення корекційно-відновлювальної роботи за корекційно-розвивальною програмою «Успішна адаптація».

Результатом дослідження  вивлено

низький рівень - 11%;

середній рівень - 28%;

     високий рівень - 35%.

 

 

Адаптація – це пристосування дитини до умов навчання та її взаємодії з колективом, це розвиток стійкого позитивного ставлення до навчального закладу.

    Традиційно адаптацію першокурсників розглядають як сукупність трьох аспектів, що відображають основні напрямки діяльності ліцеїстів.

- адаптація до групи (включення в колектив одногрупників, засвоєння його правил, традицій);

- адаптація до умов навчальної діяльності (пристосування до нових форм викладання, контролю і засвоєння знань, до іншого режиму праці й відпочинку, самостійного способу життя);

- адаптація до майбутньої професії (засвоєння професійних знань, умінь і навичок, рис).

    Щороку ми стаємо свідками того, як кілька дітей не можуть адаптуватися до навчання в ліцеї. Вони забирають документи і повертаються у школу. Весь педагогічний колектив зацікавлений, щоб процес адаптації минув успішно і завершився якомога швидше, бо це впливає на успішність і працездатність учнів. Тішить те, що кожне нове покоління стає більш соціально адаптованим, вони легше сприймають будь-які зміни і, відповідно, швидше соціалізуються.

    Для того, щоб процес адаптації в учнів минув якомога безболісніше, ми маємо дати зрозуміти кожному учню, що у нашому ліцеї він у безпеці, тут можна знайти підтримку як і в інших учнів, так і в педагогічного колективу.

    У ході вивчення процесу адаптації першокурсників слід враховувати особливості їхніх темпераментів. Якщо холерику і сангвініку для адаптації потрібно декілька тижнів, то меланхоліку – місяці.

    Варто звернути увагу на професійну зорієнтованість першокурсників. Зі слів учнів – вони задоволені вибором своїх професій. Звичайно, є й учні «групи ризику», які потребують індивідуальної роботи й окремої уваги. Зрозуміло, що всі методики й анкетування, які проводяться з учнями, можуть висвітлити реальну картину тільки частинами. Адже результати дослідження залежать від емоційного стану учнів, правдивості відповідей і звичайно, містять деяку похибку. Найнадійнішим способом вивчення думки учнів є спостереження.

    Першокурсники переживають, як конфлікти з одногрупниками, так і конфлікти самої особистості. Вони уже й не діти, але ще й не дорослі. Тому дуже часто поводяться неприродно. Їм дуже важко, бо вони не знають, до якої категорії належать. Для цього віку притаманна уже дещо доросла поведінка, але при найменших труднощах вони знову починають поводитися, як діти. Їм важко звикнути до нового статусу «учня ліцеїста», нового графіку роботи, умов проживання, нових людей.

    Не менш важливим аспектом адаптаційного періоду першокурсників є створення ними власного іміджу, який відповідав би попередньому образу. Наприклад, відмінник у школі, прийшов у ліцей, намагається не проявляти зайвої активності й ініціативи, він прислуховується, приглядається, боїться справити погане враження, дати неправильну відповідь. Він сумлінно готується до кожного заняття, але не наважується підняти руку. Коли його викликають для відповіді, він відчуває розгубленість, невпевненість у своїх силах, відповідає погано. Якщо викладач при цьому ставить ще якісь додаткові запитання, учень взагалі замовкає. Водночас інша дитина, яка у школі не відрізнялася особливими здобутками, бенкетувала, не має чого втрачати, не боїться помилитись, піднімає постійно руку, інколи дає правильні відповіді, інколи – ні. Але вона поступово досягає успіху. Тому всім слід звернути на це увагу і дати шанс обом категоріям.

    Першокурсники, які звільнилися з-під контролю батьків, можуть дуже легко  потрапити під вплив різних соціальних факторів, як позитивних, так і негативних. Чимало залежить від самої дитини та її вміння робити вибір і відповідати за це. Ми не можемо цілодобово оберігати їх, але маємо застерегти від можливої небезпеки; дати дитині установку, що їй слід самій приймати рішення. Інші не мають робити цього за неї. Вона має право сказати «ні» і це буде свідченням її слабкості чи страху, і навпаки – її сили волі та вміння протистояти.

    Діти дуже чутливі, вони вловлюють найменшу нотку зверхності, сарказму і відповідають тим же. Якщо педагоги ставляться до учнів з любовю і розумінням, то отримують натомість шану і повагу.

 

 

 

 

Категорія: Новини ліцею | Додав: dptnz (26.10.2017)
Переглядів: 215 | Рейтинг: 5.0/1